Так, друже дорогий, ми любимо одно: Старої творчостi додержане вино, I мед аттiцьких бджiл, i гру дзвiнких каталiй. Хай кволi старчуки розводять млявi жалi, Хай про сучаснiсть нам наспiвує схоласт, Хай культiв i фактур неважений баласт У човен свiй бере футуристичний тривiй, — Ми самотою йдем по хвилi бiлогривiй На мудрiм кораблi, стовесельнiм Арго, А ти як Тiфiй нам, i вiд стерна свого Вже бачиш свiтлу цiль борнi i трудних плавань: Дуб з золотим руном i колхiдiйську гавань.
