Не поет - бо це ж до болю мало, Не трибун - бо це лиш рупор мас, І вже менш за все - "Кобзар Тарас" Він, ким зайнялось і запалало. Скорше - бунт буйних майбутніх рас, Полум'я, на котрім тьма розтала, Вибух крові, що зарокотала Карою за довгу ніч образ.
Лютий зір прозрілого раба, Гонта, що синів свяченим ріже, У досвітніх загравах - степа З дужим хрустом випростали крижі.
А ось поруч - усміх, ласка, мати І садок вишневий коло хати.
