Пані, це вересня пізні дні, Пані, невдовзі - жовтень: Мов спалене на жертовнім огні, Падає листя жовте. Ні, не вагайтеся, поспішім: Скоро дощі заплачуть. Невже, нам залишиться тільки дим Минулого і втіха плачу? Невже самота і голодний сум, І порожня сутінь кімнати? Пані, вітер розвіє красу - Немає часу чекати. Скоріше, скоріш, поки сонце ллє Останнє осіннє сяйво, Хай серце устами нашими п'є Радість. Все інше - зайве.
