Зміни приголосних при творенні слів

Іменник Київщина утворився від прикметника київсь­кий за допомогою словотворчого суфікса -ин(а), від твірної основи київськ-. Твірна основа закінчується звукосполу­ченням [с'к], що змінюється на [шч]. На письмі воно пере­дається літерою щ: київський — Київщина ([с'к] —- [шч]). Так само змінюється сполучення звуків [ц'к] на [чч], на­приклад: донецький —- Донеччина.

При творенні прикметників із суфіксом -н- приголосні [К], [ц], [ц']змінюються на [ч]. Сполучення звуків [чн] на письмі передається буквосполученням -чн-: рука — руч­ний, залізниця — залізничний.

В окремих прикметниках та утворених від них імен­никах може вимовлятися сполучення звуків [шн], що по­значається буквосполученням -чн-: яєчний, ячний, пше­ничний. Виняток становлять слова рушник, рушниця, дворушник, мірошник, соняшник, торішній, учорашній, у яких пишеться -шн-.

При творенні слів суфіксальним способом кінцевий приголосний твірної основи і початковий приго­лосний [с] суфіксів -ськ-, -ств- змінюються:

1.    Кінцеві звуки твірної основи [г], [ж], [з] і суфікси -ськ-, -ств- змінюються на -зьк-, -зтв-: Ладога - ладозький; Запоріжжя — запорізький; боягуз — боягузтво.

2. Кінцеві звуки твірної основи [к], [ц], [ч] та суфікси -ськ-, -ств- змінюються на -цьк-, -цтв: козак- ко­зацький, козацтво; молодець — молодецький, молодецтво; Овруч- овруцький.
3. Кінцеві звуки твірної основи [х], [ш], [с] та суфікси -ськ-, -ств- змінюються на -ськ-, -ств-: чех — чеський; товариш —- товариський, товариство; Черкаси —чер­каський.

Увага! Інші кінцеві твірної основи ([д], [т]), хоч і зміню­ються у вимові, проте на письмі зберігаються: брат — братський [брац'кий], братство [брацтво].