Вживання і правопис прийменників

Прийменники вживаються тільки при самостійних части­нах мови — іменниках, числівниках і займенниках.

Вони можуть безпосередньо не стояти перед іменником. Це буває в тих випадках, коли між прийменником та іменником стоїть залежне від іменника слово. Наприклад: У наших іменах відображається фантазія, художня творчість та історія народу.

Кожний прийменник може вживатися з формою одного, двох і навіть трьох непрямих відмінків. Наприклад, прийменник між уживається з трьома відмінками: родовим (між нас), знахідним (між столи) й орудним (між друзями); прийменник понад уживається з двома відмінками: знахідним (понад сто років) й орудним (понад шляхом); а такі приймен­ники, як без, біля, від, крім, серед, крізь, через, усупереч, напе­рекір та інші вживаються лише з одним непрямим відмінком.

Для милозвучності мовлення в українській мові вживаються варіанти прийменників у — в, з — зі — із. При цьому слід дотримуватися правил.

1.                 Прийменник у вживається:

а)        між приголосними (запитав у Василя);

б)        на початку речення перед приголосним (У Дмитра карі очі);

в)        перед в, ф, льв, св, тв, хв (у Львові);

г)         після паузи, що на письмі позначається комою, двокрап­кою, тире або іншим розділовим знаком (Це було ...у Києві).

2.                 Прийменник в уживається:

а)        між голосними (думки в Андрія);

б)        після голосного перед більшістю приголосних (спитати в батька).

3.                 Прийменник з уживається:

а)        перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова (Василь з Оксаною, Микола з Олесем);

б)        перед приголосним, якщо попереднє слово закінчується голосним (Дарина з Кирилом).

4.                 Прийменник із уживається переважно перед з, с, ц, ч, ш, щ та між групами приголосних (разом із сусідами, виготови­ти із шовку).

5.                 Прийменник зі вживається перед сполученням кількох при­голосних на початку слова (поруч зі мною, вийти зі школи).

Похідні прийменники пишуться:

1)                р а з о м, якщо утворені від прислівників, іменників або інших прийменників (напроти, понад, посеред);

2)                окремо, якщо утворені шляхом поєднання прислівників або іменників з непохідними прийменниками (з огляду на, у відповідь на, на відміну від);

через дефіс, якщо утворені шляхом приєднання до прийменників з, із інших прийменників (з-понад, з-поміж, з-посеред).