Творення іменників

Щоб засвоїти творення іменників, треба пригадати способи словотворення

Іменники в українській мові творяться різними спосо­бами: за допомогою префіксів, суфіксів або без них, слово- й основоскладання, абревіації (кобзар, прадід, завод, юнь, ракета-носій, землероб, СОТ), шляхом переходу в іменни­ки прикметників (вартовий, майбутнє).

Найчастіше іменники утворюються суфіксальним спо­собом. Це назви осіб, різних предметів, приладів, збірні й абстрактні назви тощо.

Суфікси слугують для утворення нових слів з ін­шим значенням або відтінком у значенні: вівця — вівчар —вівчарик.

Найуживаніші суфікси: -тель (учитель), -ець (гонець), -ач (тягач), -ник (словник), -ар (димар), -ств- (суспільство), -ість (радість), -изн- (дідизна), -енн- (вивчення), -анн- (читання).

В українській мові за допомогою суфіксів утворюються іменники, що виражають ставлення до предмета, особи. Це оцінні суфікси, що надають слову емоційного забар­влення. Порівняйте слова в таблиці:

Суфікси -ичк- -ичок уживаються в іменниках, утворе­них від слів із суфіксами -иц-, -ик: крамниця — крамничка, хлопчик — хлопчичок.

В іменниках, утворених від дієслів, під наголосом ужи­вається суфікс -інн(я)_у -їнн(я), а без наголосу — -енн(я): горіти — горіння, доїти — доїння; садити — садження, лагодити — лагодження.

У збірних іменниках уживається суфікс -инн(я): цибу­линня, картоплиння. В іменниках маємо суфікс -інн(я).           ₍

Іменники із збірним значенням, що каміння вказують на продукт праці або матеріал, насіння утворюються за допомогою суфікса  -ив(о): морозиво, печиво, добриво, мливо.

Більшість складних іменників творяться за допомогою сполучних голосних [о], [е]: першовідкривач, сталевар, краєвид.

Особливий вид творення іменників — абревіація. Такі іменники називають складноскороченими. Наприклад: АЕС, УТН,АН-70, міськвиконком.