Прийменник – службова частина мови

Прийменник – службова частина мови

Прийменник — службова частина мови, що виражає за­лежність іменника, числівника або займенника від інших слів у словосполученні та реченні й указує на просторові, часові, причинові, допустові, означальні, об’єктні та інші відношення. Наприклад: стояти на майдані; зайти після занять; цвісти від задоволення; зошит для письма.

Прийменники не змінюються і не є членами речення.

Увага! Виконуючи синтаксичний розбір речення, підкрес­люйте прийменники однаковими лініями з тими членами ре­чення, до яких вони належать.

За способом творення (або походженням) усі прийменники поділяються на непохідні й похідні.

До непохідних належать прийменники в, на, від, до, при, під, з, за, над, через та інші, походження яких визначити неможливо.

Похідні прийменники утворені:

1.складанням кількох непохідних прийменників (посеред — по + серед; з-за з + за);

2.шляхом переходу самостійних частин мови в приймен­ники (край, близько);

3.поєднанням самостійних частин мови з непохідними прийменниками (на відміну від, відповідно до).