Іменники І відміни

До І відміни належать іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -а, -я: Микола, книга, діброва, бабуся, надія, миша, круча.

Основні особливості відмінювання іменників І відміни показано в таблиці . Однак звернемо увагу ще й на такі:

1.      У називному відмінку однини іменники твердої та мішаної груп закінчуються на -а, м’якої — на -я; у множи­ні іменники твердої групи — на -и, а м’якої та мішаної — на -і (левада, хаща, зозуля; левади, хащі, зозулі).

2.      У родовому відмінку множини деякі іменники мають паралельні форми (губ і губів, легень і легенів) або закін­чення -ей, -ів (мишей, суддів).

3.      У родовому відмінку множини може відбуватися чер­гування [о], [е] з [і] (гора — гір, сирота — сиріт, корова — корів, але: вежа — веж, межа — меж).

Увага! Пісня — пісень, земля — земель, сосна — сосон (і сосен) — з’являються вставні [о], [е].

4.      У давальному й місцевому відмінках однини відбу­вається чергування приголосних (рука — руці, у руці', но­га — нозі, на нозі; муха — мусі, на мусі).

5.      В орудному відмінку однини іменники закінчуються на -ою та -ею (-ею) (хатою, Олею, душею).

6.      У знахідному відмінку множини іменники — назви істот мають форму родового відмінка (сестер, мам, по­етес), назви неістот — називного (хати, поеми, чаші). У назвах комах і деяких тварин вживаються пара­лельні форми: пасти овець — пасти вівці, розводити бджіл — розводити бджоли.

7.У кличному відмінку однини іменники мають закін­чення -о, -е, -є (сестро, доле, мріє). Іменники м’якої групи з пестливим значенням мають закінчення -ю (бабусю, ма­тусю).