Активні і пасивні дієприкметники

У текстах різних стилів мовлення використовуються дієприкметники активного й пасивного стану.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета, який сам виконує дію, і виступають у формах теперішнього і минулого часу: зеленіючий, змоклий. Наприклад: Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожовкле листя (Т. Шевченко). Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-) (читаючий, лежачий), а минулого часу — від основи інфінітива за допомогою суфікса -л- (згорілий, замерзлий).

Увага! Від дієслів на -ся дієприкметники не утворюються.

Активні дієприкметники теперішнього часу є рідковжива­ними, утворюються переважно від дієслів, пов’язаних із яви­щами природи (зеленіючий, згасаючий). Якщо йдеться про особу — виконавця дії, слід уживати описові форми: той, хто біжить; той, хто перекладає текст.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: прочитаний, зволожений, зшитий. Пасивні дієприкметники минулого часу творять­ся від інфінітивних основ за допомогою суфіксів -Н-, -ен- (-єн-), -т-: робити — роблений, писати — писаний, бити — битий.

Увага! Звук [у] дієслівного суфікса -ува- ( юва ) в дієпри­кметниках змінюється на [о]: зачарувати — зачарований.

За допомогою суфікса -н- дієприкметники творяться від дієслів з основою інфінітива на -а (-я): замріяний, розв’язаний.

При творенні дієприкметників за допомогою суфікса -єн- (-єн-) суфікси основ дієслів -и-, -і- змінюються на -е-, а в кінцевих приголосних основи інфінітива відбувається чергу­вання: садити — саджений, випустити — випущений, замо­розити — заморожений.

За допомогою суфікса -т- утворюються пасивні дієпри- кметники від односкладових дієслів: змитий, стертий, взутий. Від дієслів із суфіксом -ну-, із звукосполученням -оло- утворюються паралельні форми дієприкметників із суфіксами -єн-, -т-: колоти — колений — колотий; замк­нути — замкнений — замкнутий.