ПОНЯТТЯ ЛЮДИНА, ІНДИВІД ТА ОСОБИСТІСТЬ.

В усі часи людство хвилювало питання про сутність людини: що робить людину людиною? Якою є її природа? Що відрізняє її від тварин? Якщо людина є особливою істотою, буттям, то в чому ця особливість полягає? Попри те, що протягом усієї історії в науці й мистецтві інтенсивно обговорюють проблему людини, досі не існує вичерпного наукового тлумачення людської сутності.

Безліч визначень поняття людина розкривають її різнобічність, проте лю­дина виявляється складнішою, демонструючи на додаток до окреслених рис чи властивостей такі, що не підпадають під ці визначення.

Деякі вчені вважали, що людині не можна дати таке визначення, як, на­приклад, столу чи будинку, чи будь-якому предметові. Але можна визначити

її сутність. Якщо людина «тікає* від будь- якого свого визначення, то, може, в цьому й полягає  її сутність — перевершувати всяку свою визначеність, виходити за свої межі.

Щоб усвідомити складність феномену людського існування, варто розглянути розмаїття визначень поняття людина (латинською мовою «лю­дина» — homo, грецькою — anthropos. Безліч визначень, метафор розкривають різні «моделі людини»: людина розумна (homo sapiens)-, людина як соціальна тварина (animal sociale)', людина як політична тварина (politicus animal); людина вміла [homo faber), людина, що грає (homo ludens); економічна люди­на (homo ekonomicus): людина комунікативна (homo communicative/connectusy, людина, що виховується і здатна до навчання (homo educandus і educabilisy, людина, здатна до постійного відновлення своїх знань, навичок й умінь (homo studiosus); людина розумна, яка досліджує (homo sapiensexplorans), людина, що творить (homo creator); людина, яка існує лише у множині своїх образів (imago hominusy, людина, яка керує (homo regens)', людина як «розумно-безрозсудна» (homo sapiensdemensy, людина релігійна (homo religiosus) тощо.

Щоб розкрити різнобічність поняття людина, можна скористатися такими основними характеристиками, як індивід та особистість.

• Індивід (чи його синонім індивідуум, від. лат. individuum — неподіль­ний) — це біологічна істота, кожний окремо існуючий живий організм. Коли ми застосовуємо це поняття до людини, то маємо на увазі окремого представника людського роду. Людина — це живий організм, він є части­ною природи й підпорядковується біофізичним, біохімічним і фізіологіч­ним закономірностям. З моменту народження людина наділена певними фізичними та психічними властивостями — нахилами та здібностями. Природою в людині закладені певні біологічні потреби, задоволення яких є життєвою необхідністю: їжа, праця, відпочинок. Біологічне залишається в людині завжди.

Філософська думка

«Людина — міра всіх речей, існуючих — що вони існують, і неіснуючих — що вони не існують»   

Протагор

«Жодна людина не буває повторенням іншої, і сама є неповторною*.

Мартін Андерсен - Нексе

«Бутилюдиною по суті означає бути людиною всередині людства. Людина немислима поза суспільством*.       

Моріс Мерло-Поті

«Людина по своїй природі — тварина чиста й витончена».

Луцій Анней Сенека

Коли описуємо людину як індивіда, ми вказуємо такі ознаки, як зріст, вага, вік, колір волосся, очей. Можна навіть звернути увагу на її ходу. Інди­відом людина народжується, а особистістю стає в процесі виховання суспіль­ством. Якісні характеристики особистості залежать від родини, в якій вона виховується, оточення, шкільного колективу, від рівня освіченості, сфери професійної діяльності. Отже, формування людини здійснюється через спад­ковість і середовище, в якому вона живе, тобто через сукупність життєвих умов, конкретний фізичний, природний та соціокультурний простір, в якому людина виявляє свою індивідуальність, реалізуючись як особистість.

Між біологічним і соціальним виникають конфлікти й протиріччя, які є рушійною силою розвитку особистості. Із розвитком людини важливого зна­чення набувають соціальні потреби, які підпорядковують собі природній бік людської життєдіяльності. Якщо людина здатна керувати власними біоло­гічними потребами, підпорядковува­ти їх високій меті або спрямовувати на досягнення суспільних цілей, тоді вона більш розвинена і соціальна.

Люди пов’язані між собою не тільки природними, родинними зв’язками, а й суспільними взаємодіями, соціаль­ними відносинами, зокрема такими, як виробничі, економічні, політичні, правові, моральні, релігійні, соціаль­но-групові тощо. Та й виявляє, реалі­зує себе людина не лише у біологічних актах, а й у соціальних діях і вчинках: трудовій діяльності, політичній спів­праці чи боротьбі, правовій і моральній поведінці, релігійному віруванні тощо. Виявом людини як особистості на індивідуальному рівні є соціальність, яку слід розуміти як сукупність якостей, що постійно розвиваються та поступово перетво­рюють біологічну істоту на культурну людину. Поняття соціальності означає початок розуму, мислення, самопізнання й самосвідомості. Соці­альність дозволяє людині бути джерелом власної діяльності, виявляти індивідуальну творчість, еволюціонувати. Людина може видозмінювати природу й саму себе як «продукт» природи. Таким чином, людина не може існувати без соціальності. Мова, свідомість і суспільність виокремлюють людину як особливий феномен світу.