Поняття субкультури та молодіжні субкультури

Культура особистості визначається глибиною засвоєння нею надбань за гальнолюдської матеріальної й духовної культури. Особистість є і творін­ням культури, і її творцем водночас. Через освоєння культури формуються духовний світ особистості та її воля, почуття, розум, віра. Усе, що поліпшує життя людини, розвиває її індивідуальність, спонукає не лише споживати надбання попередніх поколінь, а й творити нові матеріальні та духовні цінності, варте існуванню.

Культура окремої соціальної групи, яка чимось відрізняється від загаль­ної культури, що панує в суспільстві, називається субкультурою (префікс суб- означає під-).

• Субкультура — результат постійної взаємодії людей, яка відбувається в особливих умовах. При цьому цілісна культура, як правило, не зводиться до простої суми субкультур. Свій внесок у культуру роблять різні спільно­ти та окремі особистості, які є носіями різних субкультур.

Час від часу в історії людства виникають нові субкультури. Деякі з них зникають, інші набувають стійкості та входять до загальнолюдської культу­ри. Так, субкультура ромів, що з'явилася багато століть тому, вплелася до низки культур Європи і Латинської Америки.

І все ж, не варто забувати, що субкультури виникають саме всередині тра­диційних культур. Тому традиції, новаторство й наступність є необхідними для збереження, оновлення, передання культурного досвіду наступним по­колінням. Спілкування між поколіннями дозволяє відтворюватися стійким цінностям культури, і тим самим сприяє консолідації нації.

Молодіжна культура, а точніше субкультура, виокремилася у специфічну соціокультурну сферу в другій половині XX ст., тоді, коли виникла індустрія молодіжної моди, розваг, міжнародного молодіжного туризму, набирає обер­тів шоу-бізнес, орієнтований на людей віком від 15 до 30 років. Організа­ція виховання і навчання молоді за віковим принципом сприяє виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і відповідного стилю життя. Для молодіжної субкультури характерні такі явища, як сленг, що швидко зміню­ється. прагнення до освоєння нових форм комунікації (мобільний зв’язок та Інтернет), а також нові сфери діяльності, що виникають завдяки суспільним змінам.

Носії субкультури приймають не лише притаманні їй цінності та світо­гляд, а й зовнішні атрибути, на кшталт одягу та зачіски. Зростання рівня освіти, розширення кола безпосереднього спілкування, доступ до ширшого спектру соціокультурних цінностей зумовлюють появу якісно нових потреб, ціннісних орієнтацій і цілей, які тісно пов'язані а загальними соціальними умовами. Задля задоволення цих потреб носії певних субкультур зазвичай створюють власні клуби, періодичні видання, громадські організації. Саме можливість спілкуватися з подібними до себе та зовнішня атрибутика, що дає можливість продемонструвати свою позицію в соціумі, приваблюють підліт­ків у формальних і неформальних молодіжних об’єднаннях, субкультурах.

XX століття можна відзначити як найщедріше на молодіжні субкультури: хіпі, панки, рокери, металісти, футболь­ні фанати тощо. Причиною виникнення молодіжних субкультур с спроба само- реалізації молоді, бажання привернути до себе увагу оточення. Молодь бажає належати до якоїсь соціальної групи, водночас протиставляючи себе суспіль­ству. Субкультура дає їй можливість висловити свій протест дорослому сві­тові, і водночас готує до життя в ньому.

Представники цієї частини молоді мають свою ідеологію, стиль і спосіб життя. Вони виділяються своїм зовніш­нім виглядом: зачіскою, одягом; слуха­ють специфічну музику. Іноді (хоча й не завжди) способи відстоювання влас­них світоглядних та життєвих позицій носять агресивний характер. Інколи  на основі різних типів молодіжної субкультури створюються неформальні організації.

Хоча в демократичних державах існує набагато більше можливостей для розвитку молодіжних субкультур, певні субкультури існують і в то­талітарних державах. Так, у Радянському Союзі виникли субкультури стиляг і бардів.

• Стиляги — це радянська молодіжна субкультура, що існувала в другій половині 40-50-х років минулого століття. Представники цієї субкуль­тури своїм еталоном обрали американський спосіб життя і були проти стереотипів поведінки, нав’язаних населеннюСРСР, проти одноманітності в одязі, стилі життя, музиці.

Перші стиляги носили широкі штани, мішкуваті піджаки, широкополі капелюхи, кольорові шкарпетки та червоні краватки. З часом їхній стиль змінився: з'явилися вузькі штани «дудочки»,зачіска «кок», вузенька краватка- «оселедець», що зав’язується маленьким вузлом, та парасолька-тростинка. Стиляги надавали перевагу західній музиці: фокстроту, танго, рок-н-ролу.

Тоді в країні велася напружена боротьба з молоддю, що «вклонялася» західному стилеві життя. Стиляг називали «безрідними космополітами», на них малювали карикатури та писали критичні статті у пресі. їх вважали потенційними ворогами радянської влади. Студента могли навіть виключити з вищого навчального закладу за те, що він слухає рок-н-рол.

Інша молодіжна субкультура Радянського Союзу — це бардівський рух. що з’явився у 1950-ті роки і розквів у 1970-ті. Він виник на основі студент­ських і туристичних пісень, що відрізнялися від офіційних, котрі лунали з державних радіостанцій і телебачення, особливою душевністю, лірикою, неформальним ставленням до людини та її почуттів. Бардівська пісня набу­ла надзвичайної популярності з поширенням магнітофона. Уся Країна Рад із задоволенням слухала пісні Булата Окуджави, Володимира Висоцького, Юлія Кіма, Юрія Візбора.

Народження української бардівської пісні можна віднести до 1980- 1990-х років. Її найяскравішими представниками є Тризубий Стас, Ольга Богомолець, Володимир Шинкарук та ін.

Нині, коли можливості спілку­вання з представниками інших кра­їн майже необмежені, молодь приєд­нується до глобальних субкультур, нових для нашого суспільства.

Однією з них є субкультура бай- керів (від англ. bike — мотоцикл). На відміну від звичайних мотоци­клістів, мотоцикл для байкера є частиною життя. Найповажнішими мотоциклами у байкерів вважаються ті, що виготовлені власними руками.

Цей рух народився у США і зго­дом проник до Європи. Деякий час байкери були розділені на кілька агресивних і ворожих угруповань. Сьогодні діяльність байкерів носить мирний характер. Вони влаштову­ють численні мотошоу, куди запро­шують музикантів та каскадерів.

Зазвичай підґрунтям для фор­мування молодіжної субкультури стає музика. Так, загальновідомі такі субкультури: рейвери, рокери чи хіп-хоп.

Найважливішими елементами субкультури хіп-хопу є читання репу, брейк — танцювальний еле­мент даної субкультури, графіті —оригінальні малюнки на стінах чи інших поверхнях, нанесені фарбою з балончиків, ді-джейнг — музичний супровід для репу і брейку, хоча він може існувати й окремо. До субкультури хіп-хопу відносять ще й деякі види спор­ту: скейт-борд — катання на роликах, бейсбол, баскетбол, сноубординг.

Хіпхоп — субкультура, яка наразі перебуває на стадії свого найактивні­шого розвитку та масового впливу на молодь всього світу.

Історія хіп-хопу — це приклад того, як протягом одного покоління бося­цький фольклор американського гетто перетворився на світовий мейнстрім. а дворові хулігани — на суперзірок. Легенда свідчить, що започаткував цей рух приблизно у 1969 р. ді-джей Кул Херк, який мешкав у районі Південний Бронкс у Нью-Йорку. Під час одного зі своїх виступів Кул Херк почав розмов­ляти з глядачами в такт музиці, привівши до виникнення музичного стилю реп, завдяки якому хіп-хоп здійснив справжній прорив. За репом закріпи­лася слава політичної музики. Але якщо спершу це був протест афроамери­канців проти расизму, то згодом на передній план виходить суто протест.

Характерною особливістю субкультури панків с любов до швидкої та енергійної рок-музики. свободи, протест проти істеблішменту, консерватизму, авторитаризму, націоналізму, радикального капіталізму, а також наближення до ідеалів антирасизму іі антифашизму. Ця субкультура виникла в середині 1960-х років у США і Великій Бри­танії. коли під впливом *Beatls» та «Rolling Stones• з’явилося багато молодіжних гуртів, які грали рок-н-рол. У 1980-х роках панк розповсюджується і на території СРСР.

Молоді панки люблять шокувати суспіль­ство антиконсервативним зовнішнім виглядом.

Свою атрибутику вони понесли в маси і модну індустрію. Деякі з них віддають перевагу іро­кезам зачіскам з різнокольоровим волоссям, піднятим догори. Таким чином панки суттєво вплинули на перукарське мистецтво. До аксесуарів панків належать ланцюги, металеві шпильки в одязі, шиповані напульсники, значки й нашив­ки з назвами улюблених груп чи політичними гаслами. В одязі вони дотримуються зручності: носять футболки, куртки, кеди, рвані й потерті джинси, кросівки. Деякі дівчата-панки наносять яскравий макіяж, одягають короткі спідниці та рвані панчохи. Ідеологія оригінального панку полягає у невизнанні будь-якого насилля й по­вазі до батьків.

Представники готичної субкультури (готи) тяжіють до естетики готичного роману, музики, фільмів, символіки смерті.

Перші готи з’явились на початку 1980-х років на хвилі пост-панку. Нанкінський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірської естетики, темного погляду на світ. Елегантний готичний аристократ — чоловічий образ, що культивується субкультурою готів. Вирізняється стилізація під образ джентльмена вікторіанської епохи з елементами вампіризму і пост-панківської екстравагантності: довге волосся, бліде обличчя, нафарбовані очі. У готів є навіть свої лінії одягу.

Що ж до естетики готів, то вона досить еклектична і наповнена розма­їттям символів єгипетської, християнської, кельтської культур. Вичерпно представлена окультна символіка — використовуються пентаграми, перевер­нуті хрести, восьмипроменеві зірки (символ хаосу), прикраси зі скелетами та черепами. До готичних символів можна віднести й зображення кажанів. Основна музика — готик-рок. що супроводжується моторошними текстами про життя, любов, смерть.

Розвиток комп'ютерних техно­логій привів до виникнення таких субкультур, як геймери та блогери.

Геймер (від англ. game — гра) — людина, що захоплюється комп’ютерними іграми.

На жаль, надмірне захоплен­ня іграми призводять до того, що деякі геймери плутають реальне життя з віртуальним. Проте біль­шість із них нормально почува­ються в соціумі і навіть беруть участь у спеціальних змаганнях. Так, з 2000 р. проводиться всесвіт­ній чемпіонат з комп'ютерних ігор World Cyber Games, який дозволяє молодим людям різних країн, не­зважаючи на будь-які мовні чи на­ціональні бар’єри, позмагатися у віртуальному просторі.

Блогери — це люди, які ведуть свої щоденники (так звані блоги) у всесвіт­ній мережі Інтернет. Відмінність такого щоденника від звичайного полягає в його доступності багатьом людям.

Блогери дуже часто посилаються одне на одного, читають і коментують одне одного. Саме це динамічне спілкування дозволяє вважати блогерів окре­мою субкультурою. Ведення власних блогів, як потужний засіб самореклами, набуває надзвичайної популярності серед публічних людей, зокрема політи­ків і зірок шоу-бізнесу.