ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ. ОСОБА. ОСОБИСТІСТЬ. ПЕРСОНА

Корисно пригадати Що таке індивід

На різних етапах розвитку людства філософи намагалися віднайти те, що робить людину людиною. Оскільки людина надзвичайно складна та ба­гатогранна, то вказати з упевненістю на єдиний чинник, який би вичерпно розкрив це питання, неможливо. Насамперед можна виокремити декілька невід'ємних ознак людського існування, зокрема:

•               наявність розуму:

•               соціальність:

•               цілеспрямована діяльність, тобто здатність до свідомої творчості, праці;

здатність розмовляти, творити слово та інші символи, спілкуватися;

• духовність, завдяки якій природна людська індивідуальність може реалізувати себе як особу.

Незважаючи на безліч спільних рис, у Всесвіті немає двох однакових людей. Кожному з нас притаманні особливі фізіологічні та психологічні риси. Це унікальне втілення загального та особливого в людині називається Індивідуальністю. Вона є наслідком біологічних характеристик організму та впливу соціального середовища, в якому відбувається розвиток люди* ни. Індивідуальність виявляється в особливостях темпераменту й харак­теру, звичках, інтересах, досвіді, у здібностях тощо. Вона формується та самореалізовується у взаєминах з іншими людьми, адже світом її буття та становлення є суспільство.

Індивідуальність формує особистий і неповторний світ людини, визна­чає її ціннісні установки. її розвиток починається тоді, коли людина возве­личується над буденністю. Людина багато в чому постає як штучна істота, що спрямовує зусилля на саму себе. Французький філософ Жан-Поль Сартр стверджував, що людина сама творить себе, сама конструює свою «сутність», тобто те, ким вона є, ким мас бути й ким стане. Людина проектує та формує саму себе, тобто створює свою сутність, формує власне «Я •.

Процес і результат вибору особистістю своєї позиції, цілей і способів самоздійснення в конкретних обставинах життя є її самовизначенням. Людина вільна в самовизначенні, проте не може уникнути самого вибору. Це насамперед вироблення чи прийняття переконань, спираючись на які людина укладає програму свого життя, свій життєвий проект. Вибір життєвої позиції людини залежить від того, в якому середовищі відбувається її розвиток, від ідеалів та цінностей, що панують у цьому середовищі. Іспанський філософ Хосе Ортега- і-Гассет характеризує життя як наш діалог з обставинами. Основними елементами життя є обставини, в яких ми перебуваємо, і рішення, які ми ухвалюємо. Обставини, в яких опиня­ється людина, настільки важливі для її жит­тя, що їх можна вважати майже долею. Але доля людини є поняттям ширшим: окрім обставин, долю визначають ще й покликання та шанс. Покликання заздалегідь дається нашому існуванню, але разом з тим ми самі укладаємо свою біографію.

Отже, сутність людини не дається їй, вона створює її сама. Російсько-гру­зинський філософ Мераб Мамардашвілі вказує, що «справжнє, безумовне "Я" з’являється тоді, коли "Я" стає сам-на-сам зі світом». Саме тоді формується самосвідомість особистості, її здатність до аналізу власних знань, вчинків і роздумів про них.

•               Сформована індивідуальність — це людина, яка активно й творчо виявляє себе в житті, має власну життєву позицію. Вона не просто частина суспільства, а його повноправний партнер.

На означення людини як учасника суспільних відносин і свідомої діяль­ності використовується термін особа. У певному сенсі він є синонімом терміна особистість, який означає конкретну людину з погляду її культури, особли­востей характеру, поведінки.

•               Особистість — поняття, невіддільне від понять людина та індивідуаль­ність. Це система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку, й залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування.

Особистість є продуктом індивідуального досвіду та соціальної взаємодії. Суспільне в людині завжди виявляється через індивідуальне. Чим краще людина пізнає навколишній світ, тим яскравіші індивідуальні якості.Поняття персона, яке в сучасній україн­ській мові означає «особа, людина як окрема особистість; поважна, знатна осо­ба», походить від латинського слова persona, що можна перекласти як личина або машкара. У Стродавній Греції воно мало значення маски, яку вдягали акто­ри під час вистав. У римському театрі значення цього слова трансформувалося в персонаж вистави. Пізніше слово «персона» асоціювалося з громадянським станом людини. Нині його використовують у науках про людину і суспільство.

Так, швейцарський психолог Карл Юнг ввів термін «персона» на позначен­ня особистої системи пристосування до вимог оточення або манери поведінки, яку особистість виробляє для взаємодії зі світом. Іншими словами,

• персона — це особистість індивіда в тому вигляді, в якому вона представ­лена іншим.

У своїй праці «Про відродження» Юнг писав: «З невеликим перебільшенням можна сказати, що персона-маска — це те, чим людина не є насправді, але те,ким вона вважає себе і ким її вважають інші.  у будь-якому разі, спокуса бути таким, адже ця роль завжди винагороджується ».